У Києві продовжується значна ідеологічна трансформація, пов’язана зі зміною назв бібліотек, які раніше асоціювалися із видатними російськими особистостями. Ці зміни, офіційно оголошені на сайті Київської міської ради, стосуються установ, розташованих у Дніпровському та Шевченківському районах столиці України.
Навіщо перейменовувати бібліотеки?
Вікторія Муха, депутат Київської міської ради та голова постійної комісії з культури, туризму та громадських комунікацій, наголосила, що ці зміни спрямовані на просування очищення від маркерів «російського світу». У її словах звучить переконання, що звеличення Росії, СРСР та російського імперіалізму несумісне з ідеалами української столиці. Вона підкреслила, що місто зараз активно працює над тим, щоб позбавитися всіх ідеологічно ворожих назв, часто пов’язаних з російською історією.
«Культурна кремлівська пропаганда десятиліттями намагалася знецінити нашу історію та наших людей. Наразі місто робить кроки для відновлення справедливості. Київські бібліотеки, як частина цього процесу, мають носити імена видатних українців», – наголосила вона.
6 бібліотек у Києві тепер носять нові назви
У рамках цієї ініціативи було перейменовано бібліотеки Централізованої бібліотечної системи Дніпровського та Шевченківського районів. Ось як змінилися їхні назви:
- Бібліотека імені Костянтина Симонова тепер офіційно називається “Бібліотека на Воскресенці”.
- Бібліотека імені Володимира Маяковського стала “Бібліотекою на Русанівці”.
- Бібліотека імені Максима Горького нині відома як «Бібліотека імені Миколи Куліша».
- Бібліотека імені В. Дубініна для дітей перейменована на «Бібліотеку імені Дмитра Білоуса для дітей».
- Бібліотека імені М. Чернишевського тепер офіційно називається “Бібліотека на Дегтярівській”.
Ці зміни в назвах бібліотек наголошують на прагненні міста до прогресивного очищення від маркерів «російського світу». Депутат Вікторія Муха висловила переконання, що це рішення є важливим кроком у рамках зміцнення культурної ідентичності столиці України.
Цей акт несе символічне значення, оскільки він є частиною ширших зусиль щодо розриву історичних зв’язків із Росією та зміцненню власної національної ідентичності. Ініціатива також відображає поточну геополітичну напругу між Україною та Росією.
Важливо, що це зміни викликали реакції як прибічників, і противників. Прихильники вважають це необхідним кроком для захисту української культури та історії, тоді як опоненти розглядають це як спробу політизації культурних інституцій.
Такі зміни в назвах бібліотек стали частиною ширшого діалогу про національну ідентичність, їх роль у формуванні свідомості та сприйнятті історії. Однак вони також порушують питання про свободу вираження та культурний плюралізм, з якими стикається українське суспільство в умовах складної геополітичної обстановки.